Скорботна
свічка пам'яті святої.
Зроніть
сльозу. Бо ми не мали сліз.
Заплачте
разом, а не наодинці.
Зроніть
сльозу за тими, хто не зріс,
Що
мали зватись гордо – українці.
Заплачте!
Затужіть! Заголосіть!
Померлі
люди стогнуть з тої днини,
Й
благають: українці, донесіть
Стражденний
біль голодної країни.
Згадайте
нас – бо ми ж колись жили.
Зроніть
сльозу і хай не гасне свічка!
Ми
в цій землі житами проросли,
Щоб
голоду не знали люди вічно.
Голод...Це
страшне слово повертає нас у далекі 1932-33 роки. Український народ у смутку і
скорботі доземно схиляє голови, вшановуючи пам'ять мільйонів його жертв,
засуджуючи творців цієї чорної сторінки в історії України.
До
Дня вшанування світлої пам'яті жертв голодомору в Україні 1932-33р.р. у
Байрацькій бібліотеці-філії оформлена книжково-ілюстративна виставка - реквієм
"Жнива скорботи", де представлені документи, фотографії та публікації
про геноцид української нації.